окіл

I око́лу, ч.

1) розм. Навколишня місцевість; околиця.

••

О́кіл то́чки мат. — будь-яка відкрита множина, елементом якої є дана точка; одне з основних понять у топології.

2) рідко. Оточення, товариство.

3) діал. Постава, зовнішній вигляд.

4) іст., зах. Округ.

5) діал. Кільцеподібна огорожа з кілків.

II рідко.

1) присл. Навкруги, навколо, довкола.

2) прийм., з род. в. Вказує на розміщення кого-, чого-небудь навколо когось, чогось.